Поема «Дон Жуан» — останній великий твір Джорджа Гордона Байрона (–1824), одна з вершин європейської літератури доби романтизму. У цьому видатному творі — всевладна двозначність, стихійна мінливість; іронію врівноважує громадянський пафос, фривольність — політична інвектива, а скепсис — романтична натхненність. У цій двоїстості криється дуалізм, який визначав особливість світоглядної парадигми часу і був притаманний поглядам та естетиці більшості романтиків.